Марія Бурмака Нехай
Я чекатиму тисячу лiт,
Я вiки пересиплю в пiски,
За роки рахуватиму днi,
Обриватиму їх пелюстки.
Вiд вiкна до вiкна я ходжу
Все для тебе i тiльки тобi.
Я уже перейшла ту межу
За якою i радiсть i бiль.
.. Нехай тобi насниться знов i знов
І нiжний подих — лагiдний туман,
Нехай душа залишиться зi мною
Твоя душа — моя..
Я писати почну тобi лист
Буде це найнiжнiший з листiв.
Обертається вiчностi вiсь
За тобою iде моя тiнь.
Я в слова зашифрую любов —
Не слова, а мовчання одне.
Я затримаю дихання, бо
Ти затримаєш дихання десь.
На касетi — одне «вiдпусти»,
так благає когось «Океан»,
Тiльки серце далеко летить —
Вiдпустила його я сама. Тiльки вариться кава, як нiч
У вогонь обертається лiд.
За роки рахуватиму днi —
Я чекатиму тисячу лiт.
.. Нехай тобi насниться знов i знов
І нiжний подих — лагiдний туман,
Нехай душа залишиться зi мною
Твоя душа — моя..