#поетичний_карантин
Наталія Сердюк, 30 років.
"Палка мандрівниця- бортпровідниця, крайні шість років пізнаю нові місця, культуру та традиції різних країн, пишу вірші, танцюю танго.
На собі відчула втрату близької мені людини диким звіром на Шрі-Ланці, була членом екіпажу літака, який летів з одним двигуном, навіть, не летів, а планував... кожна непередбачувана ситуаці, а було їх немало, відкривала переді мною нові горизонти і навчила цінувати Життя! А його сенс - бути значимим! Ніколи не потрібно опускати руки, лише Вперед!"
Щодня, щомиті й щохвилини
Воно бурлить й кипить невпинно
Приносить нам сюрпризи завше,
Щоб висновки робили краще
Воно прекрасне, дивне й світле,
У ньому все небесне квітне
І океани, і моря, і запашні лани й поля
І гори, мов смарагди манять
І розум наш з вершин дурманять
І люди різні - все є в нім
Та головне, що тут наш дім!
Тут сонце сходить на світанку,
Роси красу ти бачиш зранку,
І спів пташок, і шепіт сосен
Он, глянь, верба вже чеше коси..
А десь могутні хвилі грають
І риб у морі забавляють
Це все ЖИТТЯ наше безцінне
Воно єдине і нетлінне...
Від нас залежить, як прожити
Які вершини покорити
Завжди мету нести у серці,
І та відкриє згодом дверці
А вам я хочу побажати,
Надалі простір відкривати,
Іти із ціллю одним шляхом
І втілювати все лиш махом
Побільше радості й удачі
Й гармонії і ще впридачу,
На відпочинок більше часу
І романтичну ще й терасу
Нехай життя буде квітучим
Прекрасним, виразним, жагучим!!!