Хліб і золото| Казка
Хліб і золото (українська народна казка)
Ця казка про те, як хліб, що випікли в пекарні, покотився відтіль, де його не хотіли, до хати бідняка, де його радо прийняли і пожерли діти. Залишився лише окраєць, але з нього виріс новий хліб. Потім з високої гори відірвалося золото, яке спочатку прийняв бідняк, а потім пан, але з тих пір у пана все погано склалося, а у бідняка з'явився новий хліб, з якого знову з'їли пану половину, але з окраєцья виросла нова хлібина лише у бідняка.
Казка навчає тим, що більшість з того, що потрібно, у нас вже є, і не варто бажати більшого, тому що це може мати негативні наслідки.
Мораль казки полягає у тому, що матеріальні речі не можуть замінити щирості, доброти і щедрості. Відкритість і готовність ділитися з іншими може принести більше радості і задоволення, ніж постійне зосередження на збагаченні себе.