На декілька днів я потрапив додому. І пісня сама написалась. Присвячується піхоті. Особливо тим хто опинився там випадково.
Ви опинились не в той час і не там але стали героями
і сміливо прийняли виклик часів що не обрали б самі
прикриті окопами аж до колін пройшли через шторми дронів та мін
всупереч страху і втрати себе ви стали сталевими
левами
ми що рвуть істрію кігтями зброї
і напишеться нова епоха волі
за пращурів старих дітей майбутніх
ви втримали удар на полі бою
хоча й не всі залишились, а хтось і досі там лежить
і без надії бути знайденим у сім'ю на щиті повернутим
чия смерть була подвигом або банальністю чиє майбутнє бути травами пророщеними
хто стане легендами замість нас у вирій вписаними