Про капітана Вовку Путінга
По морю шльондрав корабель
Смердючий аж до жуті.
На кораблі був капітан
Плішивий - Вовка Путінг.
Сторчав бінокль у горизонт
Із ботоксного рила.
Шукав плішивий де б знайти
Якусь собі могилу.
І так несло той корабель
До нашій України.
І піднесло до острівця
Під назвою Зміїний.
Так прикордонників загін
Стояв, вчепившись в скелі.
І Путінг вирішив на понт
Їх взяти в цій пустелі.
Я русский военный корабль,
Предлагаю всем сдаться.
Ну не вечно же мне в море холодном болтаться!
Я русский военный корабль,
Мы вас всех любим!
А не сдадитесь, ракетами вас приголубим!
І мріяв Ботоксне Мурло,
Що зараз будуть квіти.
І начебто вже всі бійці
Шинкуються як діти.
Складають зброю, прапори
І змінюють присязі.
У розрахунок він не брав
Одного на увазі.
Що хлопці ті, що тут були,
Вірні своїй країні.
Вони нащадки козаків,
А не московські свині.
І долетіло до його
До щурячого вуха
Таке, що враз не розібрав,
Аж знявши капелюха:
Русский военный корабль, иди на хуй!
Русский военный корабль, иди на хуй!
Русский главнокомандующий, иди на хуй!
Путинг Владимир Владимирович, иди на хуй!