Блюз
Я кохав би тебе, якби навіть була не моєю --
Далеку, прекрасну, веселу, зажурену, сонну..
Бо - ти, мов маяк, сяєш в серці тією зорею,
Що завжди вертала й вертає мене додому.
Я шукав би тебе на усіх немальованих мапах,
Континентах усіх і незвіданих людством глибинах.
Й серед квітів усіх твій, що з розуму зводить, запах
Я впізнав би завжди, бо він... як і ти, особливий
Я би вірив у тебе, як в казку маленькі діти,
Як в народження нового дня вірять сонні заграви.
Я би вимріяв, викричав, вимолив тебе у світу,
Якби навіть тебе насправді... не існувало.