… ці слова мене добивали, мене добивали зсередини... • Ukraïner
— Сім’я моя була в Чернігові, і я уже зв’язався з сім’єю. І я розумів, що хочеться якоїсь поради від сім’ї. Але хто мені шо скаже там? «Залишайся, залишайся, не їдь нікуди, нічого… ну, тут залишайся ти, от тобі повезло, тобі пощастило, що ти там залишився, що ти взагалі там (в Іспанії)». І мені оці слова мене добивали — що мені пощастило. Я думаю: «Як це мені пощастило?». І багато українців, ну, які мої знайомі, були в Іспанії, вони теж кажуть: «О, як добре, там війна почалася, а ми тут. От все так склалося, це наша доля. Добре, що ми тут!». А мені… ці слова мене добивали, мене добивали зсередини, і я не знав, як мені реагувати на це все. І потім я просто зрозумів, що мені не потрібна ніяка порада. Я сам повинен прийняти рішення і робити те, що треба. Це моє життя і мені вирішувати, що з ним робити і як в цій ситуації діяти.