"Не писатиму тобі «спочивай з миром». Це не про тебе. Чекатиму тебе з громовицями. Я знаю, то будеш ти. Я стоятиму біля вікна, дивитимуся, як періщить дощ з блискавками, і казатиму тобі: «Ну привіт, посестро!»!
Лариса Ніцой
Її обожнювали та шанували українці та ненавиділи зманкуртілі какаяразніца. До неї тягнулися люди із душею, розумом, цінностями та засуджували ті, хто сам мав хробака у серці. Її етери по пів години розбирали на своїх пропагандистських каналах москалота та кацапота, її слова завше перекручувала наша вишивата, бо й перші й останні несамовито боялися її, бо й перші й останні найвиразніше являли собою продукт совка, який знищував в Україні найкращих, а заселяв нашу землю найгіршими - оцим болотним сміттям. Натомість кара не забариться, і вона прийде страшна, люта! Летіть, Ірино Дмитрівно у свій чарівний інтелектуальний Рай! Слідкуйте звідтам за нами. Посилайте, будь ласка, нам сигнали. Ми чекатимемо вас також. З громовицями....