☀️Футуризм та Український футуризм - історія виникнення
☀️Футуризм :) #Український #футуризм
Назва «футуризм» походить від італійського futurismo, а це слово, своєю чергою, — від латинського futurum, тобто майбутнє. Отже, це течія в мистецтві початку ХХ століття, представники якої передусім орієнтовані на прийдешнє.
Футуризм належить до кола явищ авангардизму (від французького avant-garde — «передовий загін»), митці якого радикально відкидали досвід попередників у мистецтві, розвінчували й зневажали авторитети. Авангардисти (зокрема, дадаїсти, сюрреалісти і, власне, футуристи) були схильні відверто знущатися зі смаків буржуазної публіки, з освячених традицією цінностей. І біля витоків цього мистецького бачення стояв саме футуризм.
Початок футуризму
20 лютого 1909 року в паризькій газеті «Фіґаро» було опубліковано «Маніфест футуризму» — програмний текст італійця Філіппо Томмазо Марінетті (авангардисти загалом полюбляли маніфести й самопояснення). Футуризм, пише Марінетті, не цікавиться людиною, а тому оголошує психологізм анахронічним явищем. Він звеличує «шалений біг, карколомне сальто-мортале, ляпас і кулак», на відміну від «старої» літератури, що підносила «замріяну незрушність, заціпенілий екстаз і сплячку». Це мистецтво наступу, швидкості, переможного реву сучасної техніки.
Футуризм часто описують формулою «три “М”»: місто, машина, маса. «Маніфест» закликає оспівувати урбаністичний, індустріальний простір і рух велетенських юрб людей, охоплених працею. Рух — це «божество» футуристів, зупинка — зло, отже, мистецтво має бути передусім динамічним, а будь-яких перепон на шляху слід позбутися. Саме тому футуристи відмовляються від розділових знаків і великих літер (вони зупиняють потік слів паузами й візуально), обожнюють дієслова й ненавидять «статичні» прикметники. Місто — це одночасно багатоплановий візуальний образ, какофонія звуків, гімн машині, тож і мистецтво, що його оспівує, тяжіє до одночасності вражень: поєднання в одному творі слова, звуку, зображення.
Для футуристів важлива ідея деструкції — як старого мистецтва («Ми зруйнуємо музеї, бібліотеки, академії», — пише Марінетті), так і старого світу загалом. Не викликає подиву, що такий заклик оформився саме в Італії — країні, яка, з огляду на свою багатовікову культурну спадщину, скидалася музей під відкритим небом, та водночас економічно відставала від інших країн регіону. Нове мистецтво, на думку Марінетті, має бути антиестетичним, підносити потворне.
Він проголошує війну єдиною гігієною світу (футуристи підтримали вступ Італії в Першу світову, на фронтах загинуло чимало членів руху), закликає боротися з природою, зневажати жінок (які, ймовірно, цю природу собою презентують) і дати бій фемінізму. Утім, остання ідея — з огляду на традиційність пригноблення жінки за патріархального ладу — здається вкрай регресивною. Пізніше Марінетті приєднався до фашистів, і його близькість до Муссоліні надовго спотворило сприйняття футуризму, стала плямою на репутації течії.
Рух на схід
1914 року Марінетті побував у Російській імперії, щоби пропагувати тут свій мистецький рух. Ясна річ, цей візит вплинув на творчість місцевих авангардистів, зокрема українця Давида Бурлюка — художника, довкола якого гуртувалися митці на Херсонщині та в Одесі. Він був засновником групи «Гілея», яка пізніше стала ядром російського футуристичного руху. У цьому середовищі оберталася й Олександра Екстер — художниця та сценографка, «амазонка авангарду», вихованка Київського художнього училища. У неї немало робіт, на яких місто ніби рухається разом із усіма за визначенням нерухомими об’єктами — будинками, храмами, мостами. Поєднання кубізму й футуризму (власне, кубофутуризм) характерні для її творчості, а також для доробку її сучасників — художника Олександра Богомазова та скульптора Олександра Архипенка.