Як нас бачуть наші друзі?
Які ми друзі і яких друзів ми маємо?
Цінніше золота земного люди щирі…
Мені подобаються прості, душевні люди.
Без понтів, без пихи і постійних звинувачень.
Без отого « як сказав я, так і буде!!!»
Які командують всіма без повноважень.
Цінніші золота земного люди щирі
З якими просто, затишно, і тепло.
З якими і мовчати то не мов «гиря»,
А відпочинок для душі, яка за мить воскресла.
Вони прості у спілкуванні. В них все просто.
Без образ постійних і надуманих тривог.
Вони прийдуть на допомогу , коли попросиш
І не шукають обхідних дорог.
З якими в розвідку пішов би без вагань.
Вони всі таємниці інших забувають,
А не як бігуни під час змагань.
Ще й за фіналом з інтересом споглядають.
Якщо ж не знаєш на якій козі під*їхати,
І боїшся словом зачепити.
Тікай подалі від такої «втіхи»,
Щоб не довелось іще й пробачення просити.
Не знаєш ти, що в голові в такого.
Чим доля його обділила, невдаху.
Тікай!!! І чекай свого і простого,
З яким і легко і радісно йти без остраху.
Мені подобаються прості і щирі люди.
В яких що так, то ТАК, а ні, так НІ.
Вони підтримають тебе, як там не буде.
А не жити все життя, мов на війні.
Мені подобаються ЛЮДИ, не істоти.
З ними легко в радості й біді.
Вони не зрадять , не підштовхнуть в болото.
А руку подадуть. Введуть в свій дім
і склянкою, води без зайвих слів напоять.
Любов Федюкевич. 27.07 2024р.