Artur Polych - Find them... stick them
Йоу... Сьогодні рівно 13 років як я почав свій шлях в Паркурі. Мені 32 і я стронг лайк невер біфор... І тут я маю наувазі не тільки те що фізично я в піковій формі(ви вдумайтесь я вчора на тренуванні стрибнув з місця 302 см. відчув що йде важкувато і сказав собі що щось сьогодні стрибок слабкий... - стрибок з місця для мене завжди був індикатором, доречі мій максимальний стрибок на даний момент 318 см. зробив я його в січні). Я сильний також і ментально. Переважна більшість кадрів в відео виконана без матів... над нашою резиною яка по "мягкості" як бетон... і суть в тому що мені не страшно - і не тому що я "екстрімал, любітєль адреналіна", а тому що я нарешті контролюю і розумію рухи які я роблю.
Цього року я тренувався важко, багато, але нажаль "ривками"... Тобто були періоди коли я забивав на тренування та режим(перший раз через те що я дізнався що мене не випустять на чемпіонат світу в Болгарію... я тоді в депресняк впав на місяць, хавав всякий шлак, мало тренувався і просто плакався сам собі в жилєтку, другий раз я вилетів з режиму на 3 місяці через побудову відносин з найпрекраснішою дівчиною на планеті земля, хоча і тренувався досить регулярно та старанно в цей період - тим не менш відсутність якісного сну та плану тренувань не дали мені спрогресувати так як я міг і третій раз я вилетів з режиму десь на 3 тижні коли у мене через постійне вживання солодкого почав нити правий ахіл і я не на шутку злякався...).
Я горжусь своїми перемогами на чемпіонатах України в цьому році серед Про(і деякі люди які читають зразу такі: во! щас він буде облизувати себе - самозакоханий нарцис і щас я напишу йому про це в коменти, але ні я не напишу бо мені страшно, але він все таки самозакоханий, ух як він може так говорити про себе, дібіііл! Я не спорю - я люблю себе, я люблю важку працю - і я насолоджуюсь коли ця праця приносить такі солодкі плоди, я ціную все те що я отримую і горжусь якщо це зароблено потом та кровю - якщо вас бісить те, що я описую свої досягнення - то проблеми тут явно не у мене...). Осінню я став 1м по швидкісним трасам в нашому залі, була дуже сильна конкуренція бо приймали участь Саня та Ярко - які є дуже швидкими. В січні на змаганнях по скілу я зайняв 2 місце - вклинився між Саньком та Богданом - що для мене було є і буде найбільшим індикатором того що я реально скіловий! Потім в АПФ на швидкісній трасі я зайняв 2 місце... але чесно то для мене не є досягненням, просто приємно і не більше.
І не тому що опозиція слабка(ні - там якраз 1 місце Ярко а третє місце Саня, хоча Богдана звісно ж не хватало саме тоді). Я не вважаю зайняте місце на змаганнях в АПФ чемпіонатом України - бо там була всього одна траса... одна... в моєму залі де я зайняв 1 місце було ТРИ траси - і це як на мене більш обєктивний показник. Звичайно ж я дуже хочу поїхати на чемпіонат світу по швидкісним трасам, але нажаль через війну не можу... І тим не менш я дуже задоволений своїми результатами в цьому році.
Вулиця... Ех... я зрозумів за цей рік що тренування на вулиці це чисто відпочинок, добре проведений час і не більше - прогрес він в залі для мене. Тим не менш я планую в наступному році зробити декілька диких пригальків на вулиці, які ніхто до цього не робив. Стей тюн як то кажуть.
Якось так. Всім дякую за увагу!