ЯК КОЛИСЬ ДЕНЬ СЕЛА СВЯТКУВАЛИ...
Ще зовсім до недавна, майже в кожному селі була гарна традиція святкування Дня села. Навіть всі разом взяті карнавали у Бразилії не можуть порівнятися з одним Днем села. Це було крутіше, ніж побувати в місті на стадіоні, де виступав якийсь гурт. Відкриття свята чекали більше, а ніж привітання Президента з Новим роком. Свято починалося ще з самого ранку. Спочатку була урочиста частина: директор агрофірми вітав всіх зі святом, передовим працівникам ферми чи тракторної бригади дарував подарунки, кому велосипед, кому теля, а найкращим подарунком був телевізор. Потім були виступи місцевого колективу будинку культури та запрошених гостей з сусідніх сіл, таких же колективів. Також виступали дітлахи: тішили дорослих своїми віршиками, піснями та танцями. На концерті збиралися в основному люди старшого віку. А для бабусів та дідусів - це взагалі було таке шоу, ніби для дітей Діснейленд. Паралельно з цим у центрі села біля магазинів смажили та продавали шашлики, роздавали кашу та різні смаколики... Це було, ніби польова кухня. Потім на сільському стадіоні грали в футбол, приїжджали команди з сусідніх сіл. Навіть на чемпіонаті світу з футболу, ніхто так не вболівав за збірну України, як односельчани за свою команду на сільському стадіоні. Свято кипіло... Ближче до вечора багато людей розходились по домівках, щоб попорати господарство і знову прийти на свято. Де-які люди навіть і корів в вечері не доїли, щоб швидше було прийти на концерт або дискотеку. Але основна розвага була ввечері - це святкова дискотека. Тут вже збиралися всі: і старі, і малі, і молоді. Варіантів святкової дискотеки було багато. Або завклуб міг просто крутити музику, або запрошували якогось дядька з іншого села, щоб той грав на синтезаторі та співав. А були такі села, де запрошували якогось відомого співака чи співачку, чи якийсь відомий гурт. Звісно, що місцева влада це оплачувала. Але для людей це був безкоштовний концерт. Дізнавшись про такий захід, навіть приїжджали люди з сусідніх областей. Народу було такого, що й ніде розвернутися. Жоден виконавець не збирав такої кількості людей на своєму концерті в палаці Україна або на стадіоні. Музику було чути навіть на другі села. Я навіть співчуваю тим людям, які жили неподалік від центру села та в цей час знаходилися дома. Заснути вони точно не могли, а можливо ще й підскакували на дивані від вібрації музики. Але як же можна було знаходитися в цей час дома, якщо у селі відбувалося таке дійство? Та все таки рано чи пізно все має закінчуватися. От і закінчувалися концерт та дискотека і всі потихеньку розходилися та роз'їжджалися по домівках. Емоцій та вражень від святкових подій було в кожного багато. На наступний день всі тільки й обговорювали святкові події: хто і з ким танцював, хто напився, хто з ким побився і так далі... Це село і тут люди люблять все обговорити. Так що для служби доставки сільських новин, роботи було ще на декілька днів. А взагалі, хто не був на святкуванні Дня села, тому цього не зрозуміти, що воно таке.