Зошит в сільському магазині.
#Село #Магазин #КумВасиль
Майже кожен день в селі розпочинається з нового аркуша... З нового аркуша у сільському магазині, у тому самому старому зошиті. Сільський зошит в магазині - це не просто якийсь засіб де можна щось писати. Зошит в сільському магазині - це дисципліна, порядок, відповідальність і облік всього села. В сільських магазинах пишуться всі... Навіть ті, в кого є гроші. А пишуться вони тому, що не хочуть міняти великі купюри. Але більшість людей пишуться до зарплати, бо її, як звісно не вистачає. А яка в селі зарплата? Де хто може - там і заробляє. От інше діло, хто тримає корів... Можна завжди прийти в магазин і зі словами: "Запишіть мене до молока", взяти собі якийсь товар. Тільки корів щось менше вже люди тримають. От чим в селі краще, ніж в місті, то це тим, що в місті ви не прийдете в АТБ і не скажете: "Запишіть мене". А в селі без проблем. Головне борги своєчасно віддавати. Був колись один випадок в селі: Дядько приходить в магазин і каже продавцеві: - Запиши мене? А продавець відповідає: - Не запишу, ти вже й так записаний на 100 грн. А дядько каже: - А, не запишеш, тоді я й ті не віддам. І продавець записав. Але тут вся надія на совість людини. А взагалі, якби в сільських магазинах не писали, то мабуть би і життя по-іншому б склалося. Є такий стереотип: От коли людина пишиться в магазині - всі знають її фінансові статки. Пишиться - значить мало заробляє. А чому ж тоді пишуть в магазині? Виходить так, що їм жалко людину. Або в магазині поганий виторг. Бо ті, хто пишуться, все рівно колись віддадуть. Я вам скажу, що зошит в сільському магазині - це не просто облік села, який знаходиться у сільській раді. На цьому обліку перебувають всі. Від великого до малого. Дитина приходить в магазин і каже: Дайте мені морозиво, тато сказав що ввечері гроші занесе... А тато ввечері приходить і каже продавцеві: Запиши мене ще на пивко, я завтра віддам і за себе й за малого. Цікава річ село. В сільському зошиті числиться більше боржників, ніж у державному реєстрі за комунальні послуги. Але саме головне, що якось всі викручуються і живуть. І дай Боже здоров'я тим людям, що пишуть, і тим, що записуються. Бо без цього б не було села. В багатьох великих селах вже відкриваються маркети... Хочуть нам комфорт зробити. Так, комфорт є... Приїхав, купив, не треба садити нічого на городі... кайф... Але ті, хто ходять по супермаркетам, все одно відвідують звичайні сільські магазини. Бо в супермаркет він зобов'язаний прийти з грошима, а в звичайному магазині його знають і запишуть... І не зважаючи на особистий дохід, будуть жити всі: село, Україна та зошит в сільському магазині.