Тракторист і доярка. 1 та 2(продовження) частини.
#тракторист #доярка #кохання
У них на двох було кохання чисте...
Вона була дояркою, він - трактористом.
В сільському клубі доля їх звела, на танцях.
Вона тоді була в червоних штанцях.
Він теж тоді одягнений був модно
І підійшов до неї благородно.
Зустрілись погляди і в танці закружляли,
І що по-переду чекало їх, вони не знали.
Щовечора її додому проводжав,
В своїх сусідів він для неї квіти крав.
Робочі дні були для них, як у неволі.
Вона на фермі, а він у тракторі на полі.
Батьки для них весілля готували,
Та злії люди у них щастя вкрали.
В один момент, коли всі не чекали,
Бригади тракторні і ферми розібрали.
Вона поїхала у Польшу заробляти,
А він вантажником в райцентр працювати.
Її Галина звали, а його - Іван.
Вони не зрадили своїм словам.
Не припинили одне одного любити.
Та як же можна у розлуці жити?
Щовечора їх зближував лиш інстаграм,
Іван почав вживати по сто грам.
Галя любила Івана, Іван її теж.
Але їх зв'язок залежав від соцмереж.
Отак ті злії люди і самі не знали,
Що своїм вчинком щастя в молодят украли!
Галина звикла жити в місті.
Любила смакувати віскі,
Гламурний одяг від-кутюр,
На пальцях гарний манікюр.
Вже стала елегантна дама,
Забула зовсім про Івана.
Летіли дні, летіли ночі,
Та серце знає чого хоче.
Рука тяглась до телефону,
Щоб подзвонить батькам додому.
І випадково в Інстаграм зайшла,
Там доля знов її знайшла.
В новинах стрічки Інстаграма
Галя побачила Івана.
Його вже майже не впізнати,
Він вміє гроші заробляти.
З алкоголем зав'язав,
Новенький МТЗ придбав.
Власний пай у полі має
І ролики в ТікТок знімає.
В Галини сльози покотились
І відчуття всі відродились.
Негайно прокоментувала:
"Я краще тебе ще не зустрічала".
Розчулений Іван відповідає:
"А я і досі ще тебе кохаю".
Три доби ще не минає,
Іван Галину із вокзалу зустрічає...
Зустрілись погляди і поцілунки,
Дарують одне одному дарунки.
Розлуки, мов і не було.
Вони приїхали в село...
І зажили разом щасливо,
На заздрість сусідам, батькам на диво.
Господарство тримають
Та добра наживають...
Швидко промайнув від тоді час,
Пішла дитина вже у перший клас.
Потім з'явилися онуки,
Сім'я не знала горя і розлуки.
Ось таке в житті буває,
Що інтернет людей єднає.
Тут і історії кінець,
А той, хто слухав - молодець!